Ця сторінка вичитана
XII.
Самовідречено, беззастережно
Пливеш тепер на плавнохвилях сну
В країну щастя всміхнено-ясну,
У царство мрій, в глибінь потойбережну…
Уста Твої, привабливо-бентежно
Розхилені, здрігаються зі сну…
Твою солодку ягідку грудну
Цілую я легенько, обережно.
Ще раз! І ще… І на моє плече
Приссався довгий-довгий поцілунок,
Що очі тьмарить, що як жар пече…
І двоє рук і ніг мене обвило…
І щось таке, як божевільний трунок.
В мойому серці струнно затремтіло.
