Ця сторінка вичитана
VI.
Небесна чаша — чарів ночі повна,
Налита вщерть божественним вином.
…Сповита сном, зрадливим майським сном
Струмкує пісня божевільномовна:
„Ти спиш, свята? Ти спиш, невинно-кровна?
Пливем… пливем мінливих струй руслом
За золотим ігорливим веслом
Для нашого безкормильного човна…“
Зітхає ніч. Голубить голі груди.
На крилах вітру пориви весінні
Милуються з розквіттям пяних віт.
Ще мить — і в снах безкровних жертв не буде,
Лиш крик жаги в крівавому горінні
І Ти — палка, як ярий огнецвіт.
