Сторінка:Бобинський В. В притворі храму (1919).pdf/8

Цю сторінку схвалено

Буря.


Шаліє буря з Диких Піль
 Лісами
І котить гнів свій і свій біль
 Ярами.

Крівавий дощ із хмар паде,
 Хлюпоче,
У хмарах грізно грім гуде,
 Рокоче.

Рокоче глухо, мов хищна
 Звірюка,
І плаче гірко, мов бездна —
 Розпука…

Опону хмар Стрибожа стрілка рве
 По ночі…
У крові світ, у чорну хлань жене
 Й регоче…