Ця сторінка вичитана
VIII.
Шляхами таємних примар, темних снів
Ти линеш до мене, слів ласки голодна,
І кличеш за щастям утрачених днів.
…Та моя душа вже не годга.
В очах божевільних перлиться сльоза,
Сльозинка кохана колись, та тепер вже
Жаління не збудить у мені й вона.
Гей! жаль мій єдиний умер вже.
Волосся посипала попелом Ти
Й хитон золотистий на собі роздерла..
Ассунто! Тугою мене меш клясти!
Ассунто!… Моя туга вмерла!…
25
