Сторінка:Бобинський В. В притворі храму (1919).pdf/21

Цю сторінку схвалено


VI.

Скінчилося… Як казка про країни,
Де щастя цвіт горить, любов царює.
Як акорд дикого розгону в пустці згине,
То тільки спомин у мізку сверлує…

Скінчилося… Як рветься віддих в груди
Сухітника, як кане кров червона
З чола самоубивця… Мовкнуть люди,
Під шал бенкету вчувши голос дзвона.

Амінь. Сконали бажання привільні
У царстві мрій, забаганок, химери…
Остались тільки думи божевільні
Й нудьга, слизка як подих стін печери…