Сторінка:Бобинський В. В притворі храму (1919).pdf/12

Цю сторінку схвалено

Роки.

I.

1916.


Болото скрізь… По вуличках калюжі…
Із сірого понурого склепіння
Снуються струни суму, мряки й стужі
Й падуть на душу проклоном терпіння.

„Алярм! Алярм!“ — заголосила трубка
І між хати рознесла клич: „До бою!“
І з хат на згук той вийшла хлопців купка
І станула залізною стіною.

Втім: „Сотня руш!“ — грімкий приказ роздався
Й ніхто із них на місці не остався.

Пішли… За ними воліклася смута
І сіра тінь скрівавленого кнута…