XII.
Йдуть у даль, ідуть повагом…
— Хто там? Виходи в цю ж мить!
Це лише червоним стягом
Вітер грає, лопотить…
Перед ними заспи снігу.
— Хто у заспі? — Не втечеш!
Тільки пес за ними клига,
Ледве-ледве волічесь…
Відчіпися, шолудивий.
Бо, як ні — штиком штовхну!
Світе давній, псе паршивий,
Провалися — стусону.
Шкірить кливаки — вовчище
Хвіст сховав — і знов бреде
Бідний пес, нещасний псище…
— Відгукнися, хто це йде?
— Хто червоним стягом має?
— В тьмі такій не розбереш!
— Хто там гонить? Хто тікає?
— Стій! Від нас ти не втечеш!
— Сяк чи так — тебе дістану!
Краще здайся вже живцем!
Ей, чи чув? Буде погано!
Виходи! Стрілять почнем!
