I.
Чорний вечір.
Білий сніг.
Вітер, вітер!
Чоловіка збиває з ніг!
Вітер, вітер —
В цілім божім світі!
Трусить вітер снігом,
Засипає слід.
Попід снігом — лід.
Ховзко, важко на шляху.
Кожний прохожий
Спотикається — бідаха.
З муру на мур
Проволічений шнур.
А на шнурі плякат:
„Вся влада Установчим Зборам!“
Бабуся турбується, голосить,
Ніяк не второпає що се?
Навіщо такий плякат,
Таке величезне рядно тут простягнуте?
Скільки вийшлоб тут дітям онуч і шмат
А кожне босе, невдягнуте.
