ти жінкою Бевіса, дізнаю великої полекші й потіхи на гадку, що маю другу синову. Я був божевільний і негарно поступив із тобою. Але є одна нитка, що вяже нас із собою: Ти любиш Седрика, а Седрик є всім для мене. Я приходжу до матери Седрика, приходжу, щоби з огляду на нього простила мені і співчула зі мною“.
Все те говорив швидко, мовби хотів скинути тягар із душі; голос його не був сердечний, але звучав у нім такий глубокий біль, що молода жінка щиро була зворушена.. Присунула фотель, а дотикаючи з легка рамени старця, сказала:
„Сідай, майльорде,“ — сідай і спічни. Всі ті події занадто зворушили тебе й можуть зле вплинути на твоє здоровлє.
Як усів, вона принесла подушку і похиляючись ґраціозно, підсунула йому під ноги. Ся стараність жіночих рук була також новістю для нього. Але невзгодини стали найліпшою школою для гордого старця. Наколиб не був так пригноблений і нещасливий, може би й дальше трівав у своїй ненависти до синової, але в сім страшнім стані душі її лагідність і співчуттє принесли йому велику розраду. Тамта жінка, що подавалася за його синову, переймила його такою відразою, що кожда инша видала бися йому чарівною. А пані Ерель не лише відзначалася красою, але й правдивим образованнєм ума й серця. У цілій її поставі видніла благородність. Під впливом її лагідних слів ґраф успокоївся і його біль утихомирився.
„На кождий випадок“ — сказав уже спокійнійше, — „будучність Седрика буде запевнена. Маю своє власне майно, що в цілости перейде на нього“.
