правника, якому в ухах звеніли ще слова старого ґрафа, ся жінка мусіла бути якоюсь нуждаркою. Був отже приготований на ріжні немилі торги і вимоги з її сторони, а тимчасом зовсім не мав наміру богато обдаровувати синову, хоч з огляду на дитину мусів і сей тягар узяти на себе.
Коли повіз пристанув перед скромним домом тихого передмістя, пан Гевішем зітхнув тяжко і з неохотою почав висідати. То в отсій дірі ховався наслідник такого маґнатського майна, будучий власник палат і замків, сей, що у своїх руках мав держати добра стільки знаменитих родів: Дорінкортів, Віндгемів, Хольвортів і стільки, стільки инших? Пан Гевішем, як повновласник голови так великого роду, почувався просто упокорений; такого нуждаря має впровадити в горді пороги старого замку?
Катерина попросила гостя до гостинної на долині. Правник, із гори приготований на се, що тут ніщо не може йому подобатися, змінив по хвилі свою думку. Вся обстанова хатня, хоч скромна і дешева, зраджувала добрий смак. Не було тут нічого разячого, невмісного, а деякі прикраси, робота справних жіночих рук, могли би мати приміщеннє в найперших сальонах.
„Но, но, не зле воно тут виглядає. То певно капітан уладжував се мешканнє“.
В тім увійшла пані Ерель, а поява її просто поразила старого правника, що сподівався зовсім чого иншого. Наколи не був би родовитим Анґлійцем, що так уміє панувати над кождим внутрішним зворушеннєм, був би зараз при привіті зрадив своє зачудованнє. Але пан Гевішем умів панувати над собою і лише в глубині своєї душі, зараз, на перший погляд, змінив своє переконаннє що до си-
