родньою Республїкою і Нїмеччиною набирають сили постанови договору, який заключила Росія і Нїмеччина 15/28 лютого 1913 року.
б) Відносно взаїмного захисту знаків на товарах мають бути міродайні також на будучність постанови з 11/23 липня 1873 року.
6.) Постанова кінцевого протоколу до 19 статтї одержує слїдуючий уклад:
- »Сторони, що заключиють договір, по змозї підпомагатимуть собі взаїмно в справі залїзничих тарифів, особливо через наладжування безпосереднїх тарифів. В тій цїли обидві сторони, що заключують договір, є готові, як мога скоріще, взаїмно увійти в переговори.
7.) § 5 четвертої части кінцевого протоколу одержує сдїдуючий уклад:
- „Обидві сторони погодили ся, щоби митові уряди обох держав були відчинені в кожен день року, з виключенням днїв недїльних та тих, які законами означені, як свята.«
Для господарських зносин між Українською Народньою Республїкою і Австро-Угорщиною набірають ті умови, котрі зазначені в наступаючих постановах расійсько-австро-угорського договору про торговлю та мореплавство з 15 лютого 1906 року, а саме:
Стаття 1, 2, 5 з тарифою А і В включно, стаття 6, 7, 9—13, ст. 14 уступ 2 і 3, ст. 15—24, далї в постановах кінцевого протоколу до статтї 1 і 12 уступ 1, 2, 4, 5 і 6 до ст. 2, до ст. 2, 3 і 5, до ст. 2 і 5, до ст. 2, 4, 5, 7 і 8, до ст. 2, 5, 6 і 7, до ст. 17, як також до ст. 22 уступ 1 і 3.
При сїм стає згода що до слїдуючих точок:
1.) Загальна російська митова тарифа з 13/26 сїчня 1903 року остає в дальшій силї.
2.) Стаття 4 одержує слїдуючий уклад:
- »Сторони, які заключують договір, обовязують ся не перепиняти взаїмних зносин між своїми областями нїякими заборонами для ввозу, вивозу і перевозу. Виїмки від того дозволюють ся лише:
