терену. При здачі карт до сховку в районі їх також перераховується і переважується та видається на це розписку.
Студенти географічного факультету мають практичні заняття з артилерією і до того мають научні приладдя /100 і ще щось міліметрові пушки/. По закінченні польових практичних вправ /стріляння на 12 км/ студенти дістають ступені молодшого лейтенанта артилерії. На виправи студенти виїджають у військовій формі, з автоматами і відзнаками курсантів.
В першому вивозі, що був 1947 р. восени брали участь студенти університету і інститутів. Участь брали тільки по одинокі довірені комсомольці, говорили, що вони їдуть на села робити мітінги або збирають контингент молока і м'яса. Про те, що вони мають брати участь у вивозі сказали їм аж на місці. В районах студентам видали автомати і до двох-трьох большевиків давали одного студента.
Про грубість викладачів служить такий факт: Під час перерви студенти курили /до речі в університеті перерва називається "перекур"/. В той час надійшов викладач військової справи генерал-майор і з студентів ніхто його не завважив і не крикнув "Смирно!" Цей став і в люті крикнув: "Й… вашу мать! Ви что делаєте?"… і дальше слідував цілий потік фронтової лайки.
На початку 1950 р. Львів відвідав Хрущов і тут перебував він протяягом двох тижнів. Під час свойого перебування він робив багато зборів з партійним активом, адміністративними працівниками, викладачами ВУЗ-ів і ін. На збори мали вступ тільки за спіціяльним запрошенням. В дверях, де відбувалися збори і в салі була строга варта і крутилося багато тайних агентів, які слідували за рухом і перевіряли кожного, хто там був. З університету на одні зі зборів були запрошені викладачі, а також деякі з довірених комсомольців. Що говорив Хрущов на зборах, про те з присутніх ніхто нічого не говорив. Після від'їзду Хрущова почалися масові арештування серед усіх верств, чистки партії і комсомолу, звільнення з праці неблагонадійних працівників, вивози підозрілих людей. Як говорять люди, що Хрущов мав стрічатися особисто з атентатником на Галана і з тими, що в цій справі були замішані. Між іншим з східнячкою, яка вийшла замуж за місцевого. Вони обоє були зв'язані з атентатом і Хрущов докоряв її, мовляв: "Ми ж тебя виховувалі, ты ж наша, а что ты сделала".
За останній час у Львові часто вивозять по кілька родин /місцевих і навіть східних українців/, одначе, загального масового вивозу не проводиться.
Коли міжнародна обстановка загострюється /напр., війна в Кореї/ у Львові відразу це пізнається на ринку. Буває так, що хліба взагалі нема, бо жителі роблять собі запас харчів і хліба, так що питання "Коли буде війна" відповідається "Як у Львові хліба не буде".
Минулого року у Львові було дуже багато т. зв. молотобійства. Часто на вулиці, в парку, в трамваю чи на віть на помешканні знаходили трупів, які діставали удар молотком по голові. Жертвою цеє акції падали переважно жиди, партійні і всі інші, що носили велике черево. Характерне те, що від вбитого не забирав атентатчик ні годинника, ні грошей. Знак тому, що це не була робота "жуліків", а мала вона чисто політичних характер. Зараз тих випадків вже нема. Студенти, що приїжджають з Києва оповідають, що такі самі випадки молотобійців попередніми роками були масово поширені в Києві.
Діяльність "жуліків" за останній час дещо припинена. Трапляються ще поодинокі випадки. В попередніх роках "жуліки" найбільше оперували по парках і темних вулицях. До пари, що сиділа в парку підходив (нерозбірливий текст) з пістолею або ножем і наказував розбиратися. Закоханих лишав тільки в кальсонах або сорочці й наказував поволі йти. Всі гроби на цвинтарях з свіжо похованими трупами були порозкидувані, а трупи обдерті й повикидувані. Від того на цвинтарі був такий сморід, як на побоєвищі, так що на цвинтарі не можна було перебути і 15 хвилин.
У Львові є маса інвалідів "вітчизняної війни", які живуть з крадежі і грабунку або жебрацтва. Котрі не можуть здобувати собі прожиття самі /без ніг, рук чи очей/ вони інсценізують між собою бійню або якісь інші комедії, а їх співробітники за той час "обробляють" публіку, що збирається кругом них і приглядається до того. Ці інваліди не мають нічого до втрачення і тому
