дуков, ніц, альбо мало ся што остало, тих, що за Дніпром були. Бо тії, що монастирі лупили за Дніпром, так повідають, же триста вельце значних панов коронних згинуло; вшисткого войська до десяти тисячий згинуло»[1]. Автор літопису на полі рукопису робить помітку: «1000», підкреслюючи цим і наголошуючи, що польського війська загинуло не десятки, а тисячі чоловік.
Закінчується опис повстання 1630 року досить оптимістичними і багатозначними словами: «То видячи пан гетьман, же зле, що біють, хоть би єще десять раз так великоє було войсько, нога би їх не войшла, молился, слише, бо і єго намет навіжали: «Найсвятійшая панно, винесь же мене оттоль здорового!» І так о примир'є просил, і що хотіли козаки, то собі вимовили, же знову козаков хоть сто тисячий. Яко і сам виділ, гди му, слише, Тарас обраного войська показал позосталого: юж не 6 тисячий нех будет, гетьмана не он, а ні кроль маєт надавати, тілько сами обирати, признал му рицерство»[2]. Як відомо, Переяславська угода 1630 року містила зовсім інші умови, які дуже обмежували права рядового козацтва, але це ні в якій мірі не суперечить наведеному в опису повстання, бо в момент найсильнішого удару козаків, нанесеного польській армії, переляканий Конецьпольський міг іти на великі поступки, які потім були зведені нанівець в результаті угодовської політики старшинської верхівки щодо польського уряду. Тут же автор опису повстання показує надзвичайну розгубленість Конецьпольського у зв'язку з величезними втратами з обох сторін: «При пану гетьману отцов було честніших п'ять. Теди, слише, показовал їм, слези стираючи, труп великий, тії слова мовячи: «Ото ж унія — лежить русь с поляками!»[3] Нам невідомо, як воно було написано в «новині», але автор літопису слова Конецьпольського виділив, написавши їх великими літерами, а на полі рукопису латинськими буквами позначив: «Dikta Coniecpolsky». Безперечно, автор опису повстання, як і автор літопису, добре розуміли згубність унії, яку з такою упертістю насаджували на Україні католицька церква і польський уряд. Як бачимо, обидва автори показують, що це зрозумів і польський гетьман Конецьпольський, який навіть наважився висловити докір представникам католицького духовенства, показуючи їм наслідки повстання, що, на його думку, викликано запровадженням унії.
Останній абзац опису повстання 1630 року характерний як своїм змістом, так і ставленням до цих подій автора літопису: «Пан гетьман, гди за Дніпр мал іти, теди мнісі домінікани меч посвящовали і около костела носили, і през вшистку мшу на олтару лежал с тим докладом, же на то поганство, на русь, жеби
