турками вийшли живими лише 16 козаків, в тому числі і Свірговський, які потрапили в полон[1].
Факт особливо зухвалого втручання у молдавські справи відмітив автор Острозького літописця під 1597 роком лаконічною фразою: «Воєвода седмигродський поражон»[2]. В другій половині XVI століття Туреччина остаточно прибрала Молдавію, Волощину та Трансільванію до своїх рук. Не втручаючись у внутрішнє життя країни, турецькі султани обмежували зовнішньополітичні права господарств, садовили на них своїх ставлеників, віддаючи господарство тому, хто більше за нього заплатить. Турецькі султани особливо широко почали практикувати продаж посади молдавського господаря, коли з припиненням династії Драгошичів, починаючи з 1552 року відбувалися так звані вибори господарів[3]. Все це спричинилося до нещадного грабування трудящих Молдавії[4]. Країна підпала під нестерпне турецьке іго, у визволенні з-під якого народи Молдавії, Волощини та Трансільванії могли покладатися тільки на власні сили. В кінці XVI століття визначилися тенденції до об'єднання цих земель для посилення опору Туреччині. Осередком цього руху стала Трансільванія на чолі з князем Сигізмундом Баторієм, яка користувалася відносною незалежністю. За допомогою семиградського господаря С. Баторія 1595 року Стефан Розван усунув з молдавського господарства турецького ставленика Арона Тірана і став господарем Молдавії[5]. Незважаючи на те, що Розван орієнтувався на Польщу, він, однак, розуміючи важливість посилення опору цих земель Туреччині, вирішив підпорядкувати Молдавію Трансільванії і оголсив себе в ленній залеж ності від С. Баторія[6].
Дальший крок на шляху об'єднання зусиль для боротьби проти турків зробив той же Розван, коли повів молдавські полки у Волощину на допомогу тамошньому воєводі Михайлу Хороброму, який в той час вів успішну боротьбу проти турків. Саме на цьому важливому етапі боротьби вирішальну роль відіграла зрадницька політика польських феодалів, які всупереч інтересам антитурецької боротьби не могли спокійно дивитися на об'єднання і зміцнення названих земель. Скориставшись з того, що Розван перебував у Волощині, Польща в серпні 1595 року просунула на молдавське господарство свого ставленика Ієремію
- ↑ Л. Горецкий, Описание войны Ивони, господаря волошского (1574). — Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси, вып. 1 (XVI ст.), К., 1890, стор. 104 — 132; Н. А. Мохов, Очерки истории молдаво-русско-украинских связей (с древнейших времен до начала XIX века), Кишинев, 1961, стор. 45 — 52; С. Н. Палаузов, вказ. праця, стор. 100 — 103; Летопись Самовидца, стор. 333 — 348.
- ↑ Див. стор. 130.
- ↑ С. Н. Палаузов, вказ. праця, стор. 84.
- ↑ История Молдавии, т. І, Кишинев, 1951, стор. 164 — 167.
- ↑ С. Н. Палаузов, вказ. праця, стор. 104.
- ↑ Там же.
