Очевидно, події в Росії дуже цікавили автора Острозького літописця, тому він і відмітив під 1521 роком, що «Махмет, перекопський цар, взял Казань под Василієм, князем московським, і в Москві [тобто в Російській (Московській) державі.— О. Б.] больш 300000 в'язнів набрал»[1]. Слід зазначити, що в цей час у зв'язку з війною, яку московський князь Василій III Іванович вів у Польщі, створилися сприятливі умови для наступу на руські землі турецьких військ і орд кримських татар. Правда, ні Казані — центру Казанського ханства, що в ту пору перебувало в тимчасовій васальній залежності у Російської держави,— ні Москви, до якої кримські татари було підійшли, вони не взяли. Але наслідки нашестя татар були жахливі. Така подія в Російській державі, цілком природно, привернула увагу літописця.
Автор Острозького літописця не міг обминути такої події, як смерть у 1533 році Василія III Івановича, після якого залишився його трирічний син Іван[2], що потрапив під опіку трьох наближених до князя осіб: Михайла Юр'єва, Михайла Глинського, Івана Шигоні-Поджогина та матері Олени Глинської, що стала правительницею Російської держави. Якщо при Василії III зміцнювалися нові форми державного життя, що будувалися на засадах централізації і зміцнення верховної влади, то правління Олени характеризувалося пожвавленням боротьби між окремими угрупуваннями бояр за вплив на хід державних справ і зміцнення своєї влади[3]. Автор літопису, який позитивно ставився до зміцнення централізованої державної влади, відмітив у своєму творі смерть великого московського князя, що боровся за зміцнення центральної влади в Російській державі.
Далі літописець відмічає взяття російськими військами Нарева 1558 року, Полоцька 1563 року, поразку російських військ під Невелем 1563 року, продовження боротьби між Польщею і Росією та зв'язані з нею події під Радошковичами, Улою та Вітебськом 1568 року[4].
Цікавлять також автора літопису події на далекій східній окраїні Російської держави. Описуючи під 1570 роком успішну мирну місію польського посла Андрія Тарановського до турецького султана, літописець передає спостереження королівського посланця в турецькому таборі, де він перебував, вказуючи на успіхи російських військ: «Там под Астороханєм, которого замку Волга ріка обишла в коло, борзо много турков і татар Москва побила, а другії з голоду поздихали»[5]. Під 1571 роком літописець занотовує звістку про найзгубніше нашестя татар на Моск-
