свою пили»[1]. Як бачимо, автор Львівського літопису, з неприхованим презирством і ненавистю говорить про польських загарбників, які вдерлися в столицю братнього російського народу.
Під цим роком літописець зібрав звістки, що стосуються неодноразових спроб польських феодалів підпорядкувати собі Російську державу. Політична обстановка, що склалася в Російській державі і в стані польських інтервентів у 1604 — 1612 роках, була надзвичайно напружена. Один з претендентів на московський престол Лжедмитрій І (1605 — 1606) був забитий прибічниками Василія Шуйського[2]. Така ж доля спіткала і Лжедмитрія II (1607 — 1610), прозваного «Тушинським злодієм», якого забив один з його прихильників[3]. Польський коронний гетьман Станіслав Жолкевський, прибічник планів підкорення Російської держави Польщі, вороже ставився до здійснення цього задуму за допомогою лжедмитріїв, але енергійно підтримував кандидатуру королевича Владислава на московський престол. Скориставшись з розбрату, що точився серед бояр і вищої російської знаті, Жолкевський схилив деяких з них на присягу Владиславу. В серпні 1610 року на підступах до Москви Жолкевський привів до присяги Владиславу бояр і московських жителів[4]. Вночі з 20 на 21 вересня поляки вступили в Москву[5]. Відчуваючи нестійкість становища і знаючи про інтриги польського короля Сигізмунда III, який намагався сам сісти на московський престол, що неминуче викликало б заколот серед всього російського народу, Жолкевський в кінці жовтня залишив Москву, не бажаючи затьмарювати своїх військових успіхів і втрачати свій престиж в очах московського населення, яке він зумів привернути до себе[6]. Могутня хвиля народного руху змела польсько-шляхетських інтервентів з російської землі. Частина поляків, що засіла в Кремлі, доведена тривалою облогою і голодом до скрути, капітулювала[7]. Остаточно Москва була звільнена від інтервентів 26 жовтня 1612 року і плани польських магнатів підкорити собі Російську державу назавжди було поламано[8]. Автор Львівського літопису добре розумів суть цих подій і відверто виявив своє цілком негативне ставлення до польських інтервентів.
- ↑ Див. стор. 102 — 103.
- ↑ С. М. Соловьев, История России с древнейших времен, кн. IV (тома 7 — 8), стор. 455.
- ↑ Там же, стор. 619.
- ↑ Там же, стор. 584.
- ↑ Там же, стор. 592.
- ↑ Там же, стор. 593.
- ↑ Там же, стор. 686 — 687.
- ↑ Там же, стор. 687; История Москвы, т. І, М., 1952, стор. 356; К. Маркс, Хронологические выписки.— Архив Маркса и Энгельса, т. VIII, М ., 1946, стор. 167 — 173.
