Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/69

Ця сторінка вичитана

свою пили»[1]. Як бачимо, автор Львівського літопису, з не­прихованим презирством і ненавистю говорить про польських загарбників, які вдерлися в столицю братнього російського народу.

Під цим роком літописець зібрав звістки, що стосуються не­одноразових спроб польських феодалів підпорядкувати собі Російську державу. Політична обстановка, що склалася в Ро­сійській державі і в стані польських інтервентів у 1604 — 1612 ро­ках, була надзвичайно напружена. Один з претендентів на мос­ковський престол Лжедмитрій І (1605 — 1606) був забитий при­бічниками Василія Шуйського[2]. Така ж доля спіткала і Лжедмитрія II (1607 — 1610), прозваного «Тушинським злодієм», якого забив один з його прихильників[3]. Польський коронний гетьман Станіслав Жолкевський, прибічник планів підкорення Російської держави Польщі, вороже ставився до здійснення цьо­го задуму за допомогою лжедмитріїв, але енергійно підтримував кандидатуру королевича Владислава на московський престол. Скориставшись з розбрату, що точився серед бояр і вищої росій­ської знаті, Жолкевський схилив деяких з них на присягу Владиславу. В серпні 1610 року на підступах до Москви Жолкев­ський привів до присяги Владиславу бояр і московських жите­лів[4]. Вночі з 20 на 21 вересня поляки вступили в Москву[5]. Відчуваючи нестійкість становища і знаючи про інтриги поль­ського короля Сигізмунда III, який намагався сам сісти на мо­сковський престол, що неминуче викликало б заколот серед всього російського народу, Жолкевський в кінці жовтня залишив Москву, не бажаючи затьмарювати своїх військових успіхів і втрачати свій престиж в очах московського населення, яке він зумів привернути до себе[6]. Могутня хвиля народного руху змела польсько-шляхетських інтервентів з російської землі. Частина поляків, що засіла в Кремлі, доведена тривалою обло­гою і голодом до скрути, капітулювала[7]. Остаточно Москва була звільнена від інтервентів 26 жовтня 1612 року і плани поль­ських магнатів підкорити собі Російську державу назавжди бу­ло поламано[8]. Автор Львівського літопису добре розумів суть цих подій і відверто виявив своє цілком негативне ставлення до польських інтервентів.

  1. Див. стор. 102 — 103.
  2. С. М. Соловьев, История России с древнейших времен, кн. IV (то­ма 7 — 8), стор. 455.
  3. Там же, стор. 619.
  4. Там же, стор. 584.
  5. Там же, стор. 592.
  6. Там же, стор. 593.
  7. Там же, стор. 686 — 687.
  8. Там же, стор. 687; История Москвы, т. І, М., 1952, стор. 356; К. Маркс, Хронологические выписки.— Архив Маркса и Энгельса, т. VIII, М ., 1946, стор. 167 — 173.