Історична наука має в своєму розпорядженні небагато документальних матеріалів, що висвітлюють внутрішнє суспільне життя українського народу в період його формування та перших віків боротьби проти іноземних загарбників та феодальної експлуатації. До таких документів в першу чергу слід віднести українські літописи, автори яких не тільки фіксували події, але й відображали факти з буденного життя українського народу з його настроями, сподіваннями і ставленням до подій.
Обидва літописці приділяли багато уваги питанням політичного становища України і сусідніх з нею держав та міжнародним відносинам. За XIV і XV століття автор Львівського літопису описав лише дві найвидатніші події: під 1339 роком — загарбання польським королем Казимиром III міста Львова і під 1471 роком — перетворення польсько-литовським королем Казимиром IV Ягеллончиком Київського князівства у повіт Литви з призначенням старостою литовця Гаштольда. Літописець описав більш або менш докладно народні повстання на Україні проти польського панування в кінці XVI — першій половині XVII століття і довів свій літопис до завершення першого етапу визвольної війни українського народу 1648— 1654 років, виклавши докладно пункти Зборівського договору, що, як відомо, надавав Україні автономію на дуже урізаній території трьох воєводств — Київського, Брацлавського і Чернігівського. В такий спосіб Львівському літопису було надано яскраво виражене політичне забарвлення. В центрі історичного життя України XIV — першої половини XVII століття автор літопису поставив боротьбу народних мас проти польського панування, за національне і релігійне визволення.
На сторінках обох літописів висвітлюються різні події з історії України XVI — першої половини XVII століття і визвольна боротьба українського народу проти іноземних загарбників та феодальних експлуататорів. Особливо ж для нас цінні ті сторінки літописів, де автори відбивають настрої певних верств українського населення та виявляють своє ставлення до подій.
Міжнародне становище України в XVI — першій половині XVII століття було надзвичайно складним. Тоді Україна входила в сферу боротьби, що велася між коаліцією держав на чолі з Туреччиною, з одного боку, і коаліцією європейських держав, серед яких не абияку роль відігравала Польща,— з другого. Справа ускладнювалася тим, що Польща — в той час одна з наймогутніших християнських держав середньої Європи,— крім боротьби проти турків і татар, вела також агресивні війни проти Росії, зазіхала на Молдавію і Прибалтику та здійснювала загарбницько-колоніальну політику по відношенню до України. В той же час нормальне життя польського суспільства порушувалося нескінченними міжусобицями та боротьбою серед шляхетсько-магнатських родин та їх угруповань. Тривале перебу-
