О князі Корецьком.1615. Князь Корецький до Волох вшедши, Стефана Домшича, на тот час господаря, вигнал і, близько року там будучи, і значнії потреби з ним і с турки, татари і з волошею маючи, битв до кільку виграних, і так Волоськую землю опановал233.
Того же року саранча великая була, іже поїла гречки́ і проса́.
1616. Суша була великая. І татаре були234.
О Корецьком.Того же року, місяца август, тот же князь Корецький у Волошех през Радула і турков шкодливе поражон так, же ледве в кілько коней з Волох збіг, але заскочон і пойман і отдат до Турка в неволю. І всажено єго на вежу високо на морі, і бул там за вартою, іже трудно було вийти.
Довідалися іноки Святия гори, іже християнський князь православія гречеського, приїжчали к нему часто і стараніє міли, яко би єго викрасти. І єдного часу приїхали і вина привезли з собою і, упоївши сторожу, дали єму стрічки з рукавичками і спустився ними. І повезли єго, оболкши* в чернії ризи і клобук зложили на него, до монастиря Святия гори і кілька неділь ховали в склепу под церковію. І повелі[в] єго турок шукати, і не знашли.
Потом Корецький просил іноков, аби єго отпровадили до Руської землі, обецуючи їм нагороду не тілько от злота і сребра і грошей, але і маєтность міл дати. І отпровадили єго чернцем до границі і зняли з него чернецтво і пустили єго в мирських шатах, а сами вернулися. А он ідучи і пришед до Рима, і бул в папіжа235, і присяг на новий календар236, і остал католиком, і приїхал до дому.
Потом приїхали чернці от Святої гори примо//арк. 129 зв.минаючися[1] обітниці. Аж солгав не тілько чоловіком, але й богу в вірі, і рек: «Не от вас я то маю, але будучи в неволі обрікався бути католиком, аже би мене висвободил бог з неволі». І так біднії чернці с плачем от'їхали. А турок зрозуміл, іже чернці приїжчали до него кілька крот і рек: «Певне они украли» і казал постинати кількадесят чернцов невинних і не того монастиря.
А Корецький хотіл знову, католиком будучи, рицерство оказати, яко первій православним бул, много звитязства одержав над турком, аж омилило єго, помста божая над ним пала: тілько пошол первий раз над турка, зараз пойман і безвісти згинул. Родившії єго
