Посередині в таночку,
У зеленому віночку,
Танцює будяк.
Кругом свашки і сусідки,
І фасоли і нагідки
І між ними мак.
Наче справжнії музики,
Грають півні та индики.
Деренчить гусак.
Де взялись чижі й синиці,
Прищебетують музиці,
Ще пристав і шпак.
Будяк скаче, не вгаває,
Підморгне і примовляє
„О так, квіти, так“.
Скажи мені правду, мале пахоля,
Над якеє зілля у світі нема?
Чи над той запашний васильочок,
Чи над той хрещатий барвіночок,
А чи над тую та повную роженьку?
— Запашний васильочок три запахи має,
Хрещатий барвіночок сади устилає,
А над тую та роженьку повнесеньку,
А над тую роженьку червонесеньку —
І в світі не має!
Стояла зіма. Вся земля була вкрита нухким снігом. Під ним було тепло корінцям, травичці та квіточкам. Але їм було сумно в темній хатці, і вони ждали весни, щоб сонечко послало своє проміння, загріло холодну землю і випустило їх з темної хатки.
Маленькому, блакитному дзвіночкові було дуже нудно. Він почав прислухатись, що робиться в-горі. Йому чувся якийсь гомін. Се бігали по садку діти, грались у сніжки і робили снігову бабу. Вони дуже раділи, що була зіма.
— Послухайте, сестрички! — загукав дзвіночок до других квіток. — Послухайте, який угорі гомін. Може то прийшла весна?
