Чижикове весілля.
Сірий чижик, дрібна птиця,
Задумав жениться.
Та… бідная головонька!.. —
Нікому журиться.
Сидить сумно на калині
Та й думку гадає…
Яку брати? кого звати?
У щигля питає.
Щиголь йому радить раду
Нелукаву, просту:
„Бери собі чечіточку —
Саме твого зросту:
Маленькая, дрібненькая,
Хороша на вроду;
Ще й з квіткою на головці,
Бо чесного роду.
На весілля всіх закличем;
Багатих і бідних,
І чубатих, і носатих,
І чужих, і рідних.
Соловейка попросимо
У старші бояре,
А в підстарші жайворонка —
Два як раз до пари.
Світилкою-носилкою
Візьмем коноплянку,
Моторненьку, чепурненьку
Голосну панянку.
Дружком буде деркач-крикач
Та грач на підмогу;
А свашкою-липашкою
Клич чайку небогу“.
Порадились, надумались,
Старостів послали.
І любенько та тихенько
Рушники побрали.
Вівчарики-гайдарики
Гостей наскликали.
А галочки-чубарочки
Їх любо вітали.
Юлка, сойка та їволга
Діжу замісили,
Та, піднявши її вгору,
По хаті носили.
Випивали по чарочці
Та сили кріпили,
А сороки з ластівками
Коровай ліпили.
