Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/8

— 8 —

І дитина малесенька,
Ходи, сонку, до домоньку.
Приспи нашу дитиноньку.
Ходи, сонку, в колисочку,
Приспи нашу дитиночку.
 А-а-а!
 Ззіли вовки барана,
 А ягничку пси, пси, —
 Ти, дитинко, спи спи,
А-а-а, тутусі!
Пішов батько по груші,
А мати по дині,
Принесе дитині.
 Гойда, гойда!
 Чужі діти горді,
 А нашії пишні,
 Як у саду вишні.
 В саду вишні зелененькі,
 У нас дітки молоденькі,
 Вони спаточки раденькі.

У маленької няньки головка все більше і більше звисала на груди і, присипляючи ляльку, вона й сама була „спаточки раденька“. Переставши співати, вона поволі схилилася на траву та й заснула. Мама підійшла, підстелила їй плахту, положила під голову подушечку.

Від зайчика.

Діти над ставком під вербами греблись у піску і визирали тата з поля. Тато їхав на волах. На возі у нього лежав плужок. Діти чим-дуж припустили бігти до тата. Більшенькі випередили менших, а позаду теліпався малий Івась. Скоро усі були коло воза, і тато садовив їх у віз, а