за не хече билини гризти, а билина — поколихать горобця-доброго молодця!“ Черви теж не хочуть. — „Ідіть, каже, по курей, — Ідіть, ідіть, кури, червей їсти, бо черви не хочуть довбні точить, а довбня не хоче волів бить, а воли не хочуть води пить, а вода не хоче вогню тушить, а вогонь не хоче татар палить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина — поколихать горобця-доброго молодця!“ Так і кури кажуть: — „не хочемо!“ — „Підіть, каже, до шуляка: йди, шуляче, курей хватать, — бо кури не хочуть червей їсти, а черви не хечуть довбні точить, а довбня не хоче волів бить, а воли не хочуть води пить, а вода не хоче вогню тушить, а вогонь не хоче татар патить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовків бить, а вовки не хочуть кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця!“ — Шуляк до курей, а кури до червей, а черви до довбні, а довбня до волів, а воли до води, а вода до вогню, а вогонь до татар, а татари до людей, а люде до вовка, а вовк до кози, а коза до билини, а билина тоді: — Ко-о-о-лих, ко-о-о-лих!
В небі жайворонки вються,
Заливаються — сміються,
Грають, дзвонять цілий день
І щебечуть, і співають,
І в весною світ вітають
Дзвоном радісним пісень.
Ось вони на землю впали,
Щось шепнули їй, сказали
І розстали знов у млі…
І щоб глянути на диво,
Виглядають полохливо
Перші проліски з землі.
Сорока летить,
Хвостиком вертить.
За нею деркач:
„Сороко, не плач!“
Сорока в часник,
Вирвала космик,
Та й з того косма
Напряла кросна.
