Та як пришкварив (а кухарь одлучивсь на часинку), то воно й почорніло, як головешка.
Вернувся кухарь, бачить, що вогонь знівечив Півпівника, та й викинув його на смітник.
— Ой, вітре, вітроньку! — квилить тоді вже Півпівника, — не займий же хоч ти мене.
— Ні, так од мене не викрутишся! — реве йому в одвіт вітер, та аж свище крутячись; далі подхопів його, підняв вище царського будинку та й канув. Летить воно у низ, а на будинку гострий шпиль залізний; воно на той шпиль і настромилось; а вітер і почав його зривати, щоб іще поглумитися; а воно на шпилю й крутиться, і так нема йому впокою ні в день, ні в ночі. Спочине трохи вітер, і воно спочине; а скоро прокинувсь, зараз і почав вертіти то сюди, то туди Півпівника. Ото ж йому за те, що було неслухняне, що високо неслося і всім тільки пакість робило.
|
Поєдинок. Мовчить Чернак, не спить Король, |
- ↑ Знак, число.
