Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/61

Ця сторінка вичитана

— Добре, — каже, — лисичко-сестричко. Сідай, погрійся трохи, поки я пиріжечки повибіраю з печі.

А баба макові пиріжки пекла. От баба вибіра пиріжки та на столі кладе, щоб прохололи, а лисичка за пиріг та з хати. Виїла мачок з середини.

От біжить, а хлопці товар женуть до води.

— Здорові були, хлопці!

— Здорова, лисичко-сестричко!

— Проміняйте мені бичка-третячка за маковий пиріжок!

— Добре, — кажуть.

— Тільки, — каже, — не їжте пиріжка, аж поки я зайду в ліс.

От помінялись. Лисичка за бичка та в ліс.

А хлопці до пиріжка, — аж там сміттячко. От прибігла лисичка до своєї хати, вирубала дерево, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде. Аж біжить вовк-панібрат.

— Здорова була, лисичко-сестричко!

— Здоров, вовчику-братіку!

— А де се ти взяла бичка-третячка та саночки?

— Зробила собі.

— Підвези ж, — каже, — мене лисичко-сестричко!

— Куди я тебе візьму? Ти мені й саночки поламаєш.

— Ні, не поламаю, — я тільки одну лапку покладу.

— Та клади вже.

От вовк і положив лапку. Від'їхали трохи, вовк і каже:

— Покладу я, лисичко сестричко, й другу лапку.

— Е, вовчику-братіку, — ти мені санки поламаєш.

— Ні, не поламаю.

— Ну, клади!

Вовк і поклав. Їдуть, їдуть, — коли це — трісь!

— Ой лишечко, — каже лисичка, — санки тріщать!

— Та ні, лисичко-сестричко, — то в мене кісточка хруснула.

Ну, дарма, — їдуть… А вовчик знову:

— Положу я, лисичко-сестричко, й третю лапку.

— Та де ти її кластимеш? Та ти мені зовсім санки поламаєш!

— Та ні, чого б вони ламалися?

— Та вже клади!