мав, що то миш, та туди, та кабана за хвіст. Кабан як схопиться та навтіки! Пан Коцький злякавсь кабана, скочив на дерево та й подрався туди, де ведмідь сидів. Ведмідь як побачить, що кіт лізе до його, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав — гуп! та просто на вовка, — мало не роздавив сердешного. Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко; а заєць і собі за ними — забіг не знать куди… А потім посходились та й кажуть:
— Бач який малий, та от-от нас усіх мало не поїв!
У збаночку молочко —
Ох, то штука ловка!
Та як його скоштувать?
Не влізе головка!..
Наша киця дуже мудра —
Способу добрала:
У той кухличок вузенький
Хвостика вмочала.
Отже кухлик не звалила,
Зробила обачно,
Тепер хвостик витягає,
Облизує смачно!
Був собі дід, ішов лісом та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже: „Тут я буду жити.“
Коли це жаба скаче та й питає:
— А хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка шкряботушка. А ти хто?
