Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/118

Ця сторінка вичитана
Сварливі.

Раз Варвара та Демян
Сварилися за бурян, —
Бо Варвара Демяву
Не давала буряну.


Уперті.

Ой посіяв мужик ячмінь.
Мужик каже: „ячмінь“.
Жінка каже: „гречка“.
Не кажи ані словечка,
Нехай буде гречка!
А вже ячмінь ізвозили,
Та вже ячмінь змолотили,
Наробити з нього пива;
Мужик каже: „пиво“.
Жінка каже: „диво“.
Не кажи ж ані словечка,
Нехай буде диво!


Як забавляють малих дітей, коли вони плачуть.

Летить жук та й гуде, а півень питає: „а хто то такий? а хто то такий?“ А жук гуде: „убю-у-у! убю-у-у!“ А квочка питає: „кого? кого? кого?“ А ягнятко присіло та — „не мене-е-е! не мене-е-е!“ А півень перелякався, через тин та ходу: „тікай куди бач! тікай куди бач!“ А качечка сміється, аж коливається: „так-так-так! так-так-так!“


Золотий черевичок.

Був собі дід та баба. І у діда дочка, і у баби дочка. От баба й напалась на діда: „Купи та й купи, діду, бичка, щоб було що моїм дочкам пасти!“ Дід поїхав на ярмарок та й купив бичка.

От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає; а дідова дочка така роботяща дитина, а що бабина — то така мазуха! все-б тільки сиділа, згорнувши ручки. От баба на дідову дочку: „Жени бичка пасти! Та на тобі на дві мички прядива, щоб ти й зомяла, й спряла, й помотала, й поткала, й побілила, й до-дому принесла“. Вона взяла прядиво, погнала бичка пастись. От бичок пасеться, а вона сидить та й