Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/117

Туди-сюди і, сміючись, утік.
Ведмедика нема, гостинчики пропали,
 І діти матері жаліться стали:
 „Ведмедик, мамо, обдурив,
 Гостинчики поїв“…
А в оченятах слізочки блищали…
„А на що ж ви йому давали? —
Ото з дурлигою не знайтесь
І у ведмедика не грайтесь.“

Вередливі.

Не хочем ми того,
Дайте нам другого
Дайте нам иншого,
А що-раз ліпшого.

^**^*

Ой на печі ведмідь лежить,
Догори він лапи держить.
 Обіцяє ззісти.
 Як не дадуть їсти.

А де ти був…

А де ти був,
Забарився?
— На дірявім мосту
 Провалився.

Роззява.

Що то за ворона
Стоїть у порога, —
Руки росхавила,
Рота роззявила?