Ізліз мій дядько на дзвіницю
Та знай гука: „Оце кумедія яка!
Всі люде на землі мов ті перепелиці:
Здається, більший з них не більш од пятака.
Гай, гай! які ж вони дрібненькі!“
Так ось коли я їх як треба розібрав!
А, мимо йдучи, хтось на дядька показав
Та, далебі, мене спитав:
„Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?“
Ведмедик. На муріжку, серед двора, |