Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/112

Спотиканка.

А ну-те швидко скажіть тричі поспіль:

— Сестрице, чи ткачі тчуть, чи не тчуть? — Чуть-чуть тчуть, ледь човники волочуть, бо їсти й чуть-чуть не хочуть! — Нехай ще чуть-чуть потчуть, бо вже чуть, що перепички печуть.

Жвавий Панас.

Пішов жвавий Панас
Та по воду для нас, —
Зачіпився за пень —
Та й простояв цілий день.
Пішла мати відчіпила,
Синочкові говорила:
— Іди, сину, до дому,
Не хвалися нікому.

Киціна кривда.

Плаче киця на кухні,
Аж їй очки запухли.
Чого, кицю, плачеш?
Може, їстки хочеш?
— Марусенька ласа
Да вхватила мняса,
Сама мнясо ззіла,
На мене вповіла.

Киця-лікарка.

Ох, мій котик заболів,
Киселику захотів.
А киця сіренька
Устала раненько
Та й побігла по селу
Здобувати киселю.
Не здобула киселю,
А три зерна вівса, —
От і здобич уся!
На холодній печі
І у день і в-ночі
Сох, сох той овес
Руський місяць увесь. —
Стій, котику, не вмирай,
Киселику дожидай!
Ще піду до Тупи
Здобувати ступи.
 Не здобула ступи,
А-ні жорен камяних,
А здобула лубяних
Та й змолола той овес
На мучицю увесь
Й учинила вже кисіль
На чотирнадцять неділь. —
Стій, котику, не вмирай,
Киселику дожидай!
 Ще пішла до Тита