Ой рано-рано Катруся вставала,
Три ниточки тоненьких напряла,
Три пухирі на долоні намуляла,
Своїй подруженці показала.
А подруженька так само ручки натрудила
Та до Катрусі слізно говорила:
— Ой не труди свої білії ручки,
Не коли свої ніжнії пучки,
Прийде весна красна
Та принесе пишнії кросна:
Наросте лист широкий лопуховий,
Матимем о́дяг новий, —
Пошиєм сарахвани —
Роздухани-розмахани.
Десь усялися кози попові, —
Геть обїли сарахвани лопухові.
Ото ж бо вам, дівоньки, наука, —
Не ходіть в сарахванах без дрюка.
Я швачка маленька,
В мене ручка біленька,
В мене голка тоненька,
Моє шитво гарненьке.
Орав же я сорок день
Та насіяв конопель, —
Вродилася горстка
Ні мнягка, ні шорстка.
Чи її мочити,
Чи тихо спочити?
Чи її тіпати,
Чи людям роздати?
Дала жінка радку —
Та найняла прядку:
Ворона напряде,
Сорока насмиче,
А горобчик, славний хлопчик,
Полотенце витче.
Наробила полотна
Від порога до вікна,
Постелила на воді, —
Нехай білять лебеді.
