селі, серед мужиків. А хто се ті мужики? — Се звісно: сеж як-раз основа тої середновічности, на котрій знесло ся панованє попівщини! То чи-ж можливо, щоби мужик, той забитий, тупий мужик, сліпо-вірний слуга попів, дав підмогу буржуазії, тому втіленому протестови попівщини? Ніколи. Отже і упали народовці… Перше мусить розбити ся ціла мужицька кляса, мусить зникнути єї примітивна, натуральна господарка, з єї середновічною патріярхальністю, а сама мужицька кляса, розпасти ся на дві, і то ворожі кляси — рільних пролєтарів і рільну буржуазію, і тоді доперва, розпавши ся на ті дві кляси, зможе вона вже стати сильною опорою політичним партіям, і то вже двом — коли вже сама не виступила би в виді двох самостійних політичних партій: партії ліберальній — буржуазийній, і соціяльно-демократичній — робітничій.
Але се тоді, коли витворювали ся народовці, тоді ще то не наступило. Отже — народовці упали. Народовці мусіли упасти, бо мусіли подати ся на сторону попів, котрі тримали в своїх руках мужиків… Цілий сей суспільно-економічний процес серед мужицтва почав ся доперва недавно, — ярким свідоцтвом сего — рік річна еміґрація мужиків за границі краю.
Висловом сего суспільно-економічного процесу серед мужиків, який відбуваєть ся тепер перед нашими очима, висловом сего економічного стрясеня мужицької кляси, є нова політична партія
