Цю сторінку схвалено
— 60 —
починала ся еманципацийна боротьба буржуазії у всіх народів. Як тепер, проти «кухонної» церковщини, літературної «паламарщини», виставлено мову народну, так і в віках середних, в віках народин буржуазії західної Европи, проти кухонної латинщини виставлено також мови народні. Тоді-то і дало ся початок народним (національним) літературам[1].
- ↑ Та еманципацийна боротьба західно-европейської буржуазії не обмежила ся виключно на самій літературі. Вислів свій найшла вона і в фільозофії («відродженє» фільозофії), політиці, праві, штуці (ренесанс). Однак найяркійше, проявила ся вона в реліґії. Се й не диво. Теольоґія покривала тоді собою всі форми ідеольоґії: фільозофія, політика, право, все те було єї частиною. Захоплюючи одну з них, годі було не торкнути ся і самої теольоґії. З другої знова сторони — з самих уже практичних вимог, маючи на оці маси, на котрих змушена була оперти ся буржуазія в своїй боротьбі з феодалізмом, котрих потребувала до скріпленя своїх боєвих рядів — маси наскрізь реліґійні, з тих-то неменше і практичних вимог, ся боротьба мусіла прибрати характер боротьби реліґійної. Кождий суспільний і політичний рух мусів проявляти ся в формі руху реліґійного, прибрати ся в форми теольоґічні. — І так: проти феодального католицизму, з його гієрархією, що розвивала ся рівномірно з гієрархією феодальною, висунено по містах, в ріжних його формах — протестантизм. В Німеччині — лютеранізм і реформацію, в Женеві, Бельґії і Голяндії, Анґлії і Шкоції — кальвінізм. Під таким-то прапором і вела революцийна буржуазія побідну боротьбу з феодалізмом. — Що до Франції, то ту, що правда, знищено протестантизм (1685). Але се не надовго помогло. Незабаром виступає вже Вольтер і, замісць протестантів, засідають в «Національних зборах» — вільнодумці. Тероризм і насильство пра-
