жила по містах серед польської буржуазії, почала поволи переймати ся ідеями і думками буржуазийними, — аж в кінци — і сама збуржуазніла. Зродила ся отже «руська» буржуазія? Так. Але яка буржуазія! Бюрократія збуржуазніла, буржуазія без гроший — карикатура буржуазії! Та карикатурність відбила ся опісля тяжко на ній… Та хоч і так, то сам факт народин навіть і такої кляси серед «руської» суспільности в Галичині, се на всякий випадок оден крок наперед в суспільнім розвитку «Русинів», се вже, хоч єще і невикінчений, а все таки, хоч в загальних рисах, тип новочасної суспільности, суспільности буржуазийної — передвісник правдивої буржуазії. І їй — тій міській «клясі» довело ся незабаром також відограти єї історичну ролю, — виступаючи на публичну арену, надати новий напрям дальшому культурному розвиткови «Русинів».
Появили ся отже дві вже інтеліґентні «кляси» «руські» — світська і попівська. Їм обом і прийшло ся незабаром зміряти ся зі собою, стати проти себе чолом до чола.
Жиючи по містах, серед відмінних як в селі обставин, обертаючи ся поміж иншими людьми, з иншими потребами, серед вільнійшого і живійшого, більше розвиненого житя міського, почала та світська інтеліґенція поволи виріжнювати ся від попів. А знова пересякаючи чим раз більше думками буржуазийними, почала від них що-раз більше і ідейно від-
