Вам Франко і Павлик, — та на мою думку — їх інформації щодо сего (як впрочім і в инших справах) не конче вже мусять бути вірні. Їм, що поза кілька сіл, а в найліпшім разі поза одно вузьке господарське пасмо східної Галичини (пасмо до того цілком не міродайне) ніде більше не показували ся, і коли приглядали ся мужикам, приглядали ся їм не так з інтересу економічного, а більше етноґрафічного чи радше фолькльорного, цілком легко, такі річи, як витворюване на руїнах одної частини мужиків, нової суспільної кляси — середної, при рівночасно великій пролетаризації решти мужиків, могли не попасти під око. Мужики убожіють так скоро і їх нужда заняла такі широкі простори, що сей бік економічного житя мужицької кляси дуже легко міг Франкови і Павликови, при їх вели кім співчутю і заінтересованю хлопською нуждою, заслонити його другий бік — витворюване з тої нужди одної частини, і то більшої, мужиків, добробуту їх другої частини. Вони так заняли ся хлопською нуждою, що стратили з очий другу частину мужиків (тим більше, що вона ще відносно надто мала і знаходить ся доперва в процесі повставаня) і приняли більшість за загал, частину (хоч і переважаючу) за цілість. Та коли би вони були приглядали ся ріжним сторонам східної Галичини, та до того приступали до мужиків з інтересом більше економічним, а приступаючи до них в тій ціли, не звертали своєї уваги лише на одну сторону
Сторінка:Бачинський Ю. Україна irredenta (1924).pdf/232
Ця сторінка вичитана
- 204 -