виходить з того, що вони і тепер такими мусять бути? Ми бачимо цілком що инше. В сім віці хлопи репрезентували як-раз елемент контрреволюцийний, і тo помимо того, що ті революцийні рухи, проти котрих вони виступали а в найліпшім разі держали ся на боці, як-раз заявляли ся за еманципацією хлопів! Впрочім і тепер ще росийський абсолютизм держить ся так довго і благоденствує завдяки — хлопам. Що щось було колись революцийне, не виходить ще з того, щоби воно і тепер мало таким бути. Колись довговікова свобода могла, цілком природно, витворити з хлопів елемент революцийний, — але й цілком природно, що довговікова неволя могла витворити з них і елемент підданчий, контрреволюцийний.
В оборону «руської» політики 1848 р., котру я називаю реакцийною і негідною, Ви кажете, що «в 1848 р. найбільший гнобитель русинів, були польські пани». Я се признаю. Але і Ви признасьте мені, що ті польські пани зорґанізували ся були тоді в «Stowarzyszenie Ziemiánskie», котрого члени разом з представниками «Русинів», членами «Народної руської Ради», засідали в Beirath-і Стадіона і творили контрреволюцийний комітет проти революції польської буржуазії, котра зажадала знесеня того, що найбільше гнобило «Русинів» — панщини; при знасьте, що ті пани (я відріжняю від них дрібних дідичів, що лучили ся тоді з міською буржуазією і разом з нею творили одну револю-
