ши Його представників — Німців, назад до себе. Тому-то, думаю, так високо і скоро розвинув ся між чеською суспільністю новочасний промисл. (Є се той економічно-національний процес, якого я сподію ся і у нас, в Галичині. Та про се вже дальше).
Кажете, що «націоналісти старійше всяких буржуазій. В новій Европі вони себе вже почувають в XI ст.» Я про се нічо не знаю. Знаю тільки, що тоді було лише сильне почуте одноплемінности, і що тоді про ніяку націю не було бесіди. Нація почала витворювати ся доперва пізнійше і то на основі не племінній, на основі приналежности до одного і того самого племени, а на основі радше територіяльній, і то вже після змішаня кількох племен в одно суспільне тіло, — тай то доперва в часах розвитку міст. Національна єдність є, так сказати би, ширшою від давної племінної, бо містить в собі вже кілька племен. Давні ворожі і чужі собі племена чи частини племен зливають ся з часом в одно суспільне тіло і при даних умовинах творять націю і національну мову — мішанину давних мов (чи діялєктів) племінних, — як також з другої сторони, і самі племена ділять ся і з часом з одного такого племени витворюєть ся кілька ворожих одна одній націй. Тому уважаю, не можна говорити про національности французьку, англійську, німецьку, еспанську і т. д. в X чи XI чи й XII вв., коли знаємо, що в тих часах були лише племена: романське,
