Так отже капіталістична господарка знищила давний середновічний політичний партикуля-
формі, що дійсно може видавати ся, особливо за границею Росії, немов би справді польська суспільність бажала відірвати ся від Росії. Але се може так видавати ся лише тому, що про той революцийний рух судить ся не після його внутрішних мотивів, а після зовнішних, хвилевих його проявів. Однак се огірченє і протести і взагалі цілий революцийний рух польської суспільности в Росії має свій головний корінь не в якихсь політичних замірах сепаратистичних, і звернений він, в ґрунті річи, не проти нинішної політичної єдности Росії, а — проти нинішного росийського абсолютизму і його русифікацийної політики. Ту, в тім росийськім абсолютизмі і в його русифікацийній політиці лежить головний корінь нинішного революцийного руху польської суспільности в Росії. — Тож і в міру сего, як росийське правительство пересвідчить ся остаточно, що його русифікацийна політика не то що не доводить до ціли, але противно, віддаляє лише від него польску суспільність, і в наслідок сего пічне що-раз слабше застосовувати єї до неї, — в міру сего, буде прояснювати ся також що-раз більше і характер революцийного руху польскої суспільности. А з виборенєм конституції в Росії, коли вже цілком упаде ся русифікацийна політика і гнобленє католицизму, а з тим і те сильне роздратованє польської суспільности, котре ще так затемнює нині фактичний стан річий в Росії; коли польська суспільність добуде ще, на рівні з другими народностями, що замешкують Росію, і політичну свободу, — тоді виявить ся вже цілком ясно характер того руху. Тоді і наступить політика — не така, о якій снить ся нині галицьким «москальоїдам», і звернеть ся вона в напрямі не такім, в якім вони бажали би єї впхнути, а в напрямі, який відповідати буде фактичному станови річий в Росії, в напрямі — який вкажуть польській суспільности в Росії економічні інтереси і культурні потреби Польщі. А ті потреби і інтереси росийської Польщі
