держав, але і що до їх територіяльної розтяглости. Національна держава, се характеристичне знамя новочасних, буржуазийних держав.
Характеристичним знаменем феодалізму — противно тому як тепер — було розбитє нинішних націй на кілька політичних, майже в нічім незалежних від себе, політичних орґанізмів — політичний партикуляризм. Вправді від часу до часу єднають ся такі поодинокі політичні орґанізми з собою і творять нераз досить великі держави, прим. держави: велико-франконська, «німецька», австрийська, «польська», росийська. Але ті держави цілком не носять на собі характеру національного, а й самий звязок тих поодиноких політичних дрібнот є дуже слабий. Ті держави були викликані не внутрішними потребами, вони не були безпосередним випливом самого внутрішного житя поодиноких провінцій, що складали ся на таку державу, а лише випливом — зовнішних причин, наслідком потреби спільної оборони перед нападами чужих кочових племен. Коли поконали їх, чи відперли, розривав ся той узол, що єднав поодинокі території в одну відпорну силу, і партикуляризм виступав знова на верх. Так прим. велико-франконська держава витворила ся наслідком безнастанної погрози еспанських Арабів з одного боку, а з другого — наслідком безнастанних нападів Норман, Гунів і безнастанного напору Славян. З їх поконанєм — франконська держава
