наука, ані штука, взагалі жадні відомости, з котрих менше-більше всі користають [1]. Але коли продуктивні сили доходять до такої висоти, що не лише, що суть в стані забезпечити цілій суспільности достаточний добробут; коли приватна власність на засобах продукції є вже запорою для дальшого економічного і культурного розвитку суспільности, — а що більше: коли продуктивні сили переростають уже на стільки сили одиниці, що дальше кермованє ними мусить підлягати що-раз більше наглядови цілої суспільности і що-раз більше мусять бути віддавані під власть цілої суспільности, — коли остаточно приватна власність на засобах продукції доходить уже до своєї власної неґації, — тоді існованє кляс і політичне панованє одної кляси над другою, стає вже не тільки не потрібним, але і шкідливим і неможливим, стає — анахронізмом. — На тій стадії розвитку стоять власне нинішні продуктивні сили. Отже існованє кляс і панованє одної кляси над другою переходить також в анахронізм. Той самий
- ↑ Через те і не повинно би нікого дивувати, що прим. такий велетень духа як Аристотель оправдує невільництво і уважає його за річ цілком слушну і природну. Але з другого боку, се є доказом, як тісно звязаний спосіб мисленя і думки з економічними відносинами даної суспільности. Кожній історичній добі відповідає певний спосіб мисленя. Той спосіб мисленя може бути суперечний, може видати ся і дивним способови мисленя, розуміню річий другої доби, але все опираєть ся він і відповідає економічним відносинам своєї доби і ними оправдуєть ся.
