жаня в залежности від них кляс визискуваних, — отже і в усіх тих трех формах державних устроїв, керма державними справами, вплив на державні справи як і користуванє державними правами, було і є залежним від степени заможности одиниці, члена держави. Бачимо се в старинних державах — не виймаючи Атени і Рим — де суспільне становище і політична сила одиниці опирали ся на стані єї маєтку; те саме бачимо і в середновічній державі, де суспільне становище і політична сила опирали ся на скількости посіданя землі; те саме в кінци бачимо під видом виборчого цензусу (при відповіднім ще до того розділі виборчих округів і самій формі виборів) і в новочасних державах репрезентацийних.
Другим завданєм держави, як орґанізації економічно пануючої кляси, є вдержувати працюючі, визискувані кляси в формі визиску, відповідаючій вимогам витвореним даним способом предукції, — отже: старинні держави були передовсім державами властителів невільників в ціли держаня невільників в неволи (форма визиску, відповідаюча тодішним продуктивним силам); держава феодальна — державою шляхти, в ціли держаня в підданстві панщизняних хлопів; новочасна — репрезентацийна, державою капіталістів, в ціли держаня в наймитівській формі визиску (формі відповідаючій новочасній капіталістичній продукції) — пролєтарів.
Новочасна держава буржуазийна була випли-
