ховій — боротьба нових ідей з старими, нового світогляду з старим. Все те ярко відбиваєть ся в науці, штуці і реліґії. З'являють ся нові суспільні, політичні і фільозофічні системи. Але, все треба на те вважати, що таке переконанє, що існуючі суспільні і політичні відносини суть не розумні і несправедливі, що колишнє розумне стало тепер дурним, а добре — злим, є лише доказом, що серед даних метод продукції і форм виміни зайшли такі переміни, що з ними не можуть уже погодити ся суспільні і політичні відносини, що відповідали давним економічним відносинам. Нові суспільні, політичні і фільозофічні системи суть лише теоретичним висловом нових фактичних відносин і нових суспільних потреб, а зглядно — потреб кляси, що виступає до боротьби і репрезентує собою нову суспільність, нову історичну добу.
З хвилею, як суспільність переступила границі первісного комунізму, дальший розвиток єї суспільно-політичного житя переходив три головні фази. Ті три фази характеризують ся певними властивими їм методами продукції, і всім тим трем методам продукції відповідають три головні форми політичного устрою: старинна держава, що опирала ся на невільництві, середновічна (феодальна), що опирала ся на підданстві і новожитна (буржуазийна), що опираєть ся на наємній праці. Кождочасна держава є, як уже сказано було висше, орґанізацією кляс економічно пануючих, витвореною в ціли дер-
