дуктивні сили, що лежать в їх основі, підпадають не раптовним а повільним перемінам. Нові продуктивні сили впливають з разу лише на малий круг суспільних відносин, однак поволи, в міру як розвивають ся, починають впливати на що-раз дальший і дальший круг відносин, пристосовують їх раз-в-раз до себе, аж поки і не дійдуть до тої точки, при котрій усі дотеперішні правні і політичні установи стають ся довше неможливими. Починаєть ся боротьба нових суспільно-економічних сил з старими, боротьба нових порядків з старими порядками. Кляса, що ропрезентує нові методи продукції і нову суспільність, виступає як речник нових потреб і в імя їх добиваєть ся відповідних їм правних і політичних порядків. Є то доба революцийних течій і змагань. При відповіднім зрості сил нових потреб наступає — соціяльна революція а з нею політичний переворот[1].
Рівномірно з тим переворотом в сфері матеріяльній відбувають ся і перевороти в сфері ду-
- ↑ Часто протиставить ся революції — еволюцію. Се не є слушно. Еволюція цілком не перечить революції і на відворот. Противно, революція доповнює лише еволюцію, се лише закінченє еволюції, остаточна єї санкція — характеристична кріза, що закінчує собою певну еволюцийну добу.
бутність культури» радше — самобутною некультурою, чи, говорячи виразнійше, доки ціла колишня «самобутність культури», не виявить ся як знак, що колишні економічні і культурні відносини не дійшли були ще до тої степени культури, котра сплодила нову ідею, а котру-то так «самобутно» скарикатуризовано.
