власність приватна, упадає і рівність політична. Відносини власностні починають підпадати ріжним змінам, і поволи, переломлюючи суспільність в дві протилежні кляси — посідаючих і непосідаючих, працюючих і побираючих доходи, починають перемінювати і давну правну і політичну засаду — економічної і політичної рівности. Суспільні власти починають звільна виділювати ся в спеціяльні інституції, відірвані від загалу, а політична власть монополізувати ся в руках кляси властителів, що все разом, протиставить ся загалови в виді — держави. Піддержати ту економічно пануючу клясу на раз добутім нею становищи, а кляси працюючі, гноблені, вдержати в границях «порядку» і послуху супроти їх гнобителів, усанкціонувати визиск непосідаючої кляси клясою посідаючою — от се і завданє держави. Свій вислів находить вона в праві, усанкціонованім кождочасною пануючою державною клясою.
Поділ суспільности на кляси є знова конечним наслідком слабо розвинених сил продуктивних, випливом малої видатности праці. Як довго вся суспільна праця є ще так слаба, що мало-що більше видає понад конечно потрібне до екзистенції загалу, як довго знарядя продукції ще так слабо розвинені, що до екзистенції загалу потреба праці майже всего загалу, — суспільність остаточно мусить розпасти ся на кляси. — Свій початок беруть вони в поділі праці, коли одна частина змушена віддавати ся
