Зорґанізованє суспільности в державу, як одну політичну цілість, однак рівночасно в державу, як суспільну інституцію, протиставлену суспільности, є явищем приналежним не кождочасній степени культурного розвитку суспільности, не є сталою інституцією кождочасної суспільности, а явищем, приналежним суспільности, що стоїть уже на певній висшій фазі культурного розвитку, а до того ще явищем, що відповідає лише певним, спеціяльним суспільно-економічним відносинам. Є то витвір суспільности, що розпала ся вже на кляси, і то витвір — кождочасної пануючої кляси, що представляє собою суспільність. Факт, що дана суспільність зорґанізувала ся в державу, є ознакою, що в єї лоні наступив певний розділ, що дотеперішна суспільність, що представляла собою одну орґанічну цілість, розпала ся на кляси з суперечними економічними інтересами, і що в єї лоні настала боротьба кляс. Той поділ суспільности на кляси і антаґонізм між тими клясами покликує до житя — державу.
При первіснім комунізмі, при економічній рівности, держава не протиставить ся суспільности, а, так сказати би, спливаєть ся з нею. Всі суспільні власти находять ся в руках загалу, і рівности економічній відповідає рівність політична. Доперва з упадком економічної рівности, а то, з хвилею, коли починає витворювати ся
