володарів капіталу, що присвоюють собі і монополізують усі користи того переворотового процесу, росте маса нужди, утиску, упідленя, деґенерації, визиску, але заразом і опір кляси робітників, котра все зростає числом а котру сам механізм капіталістичної продукції вишколює, єднає і орґанізує. Монополь капіталу стає запорою для систему продукції, що разом з ним і за його панованя розцвитає. Усуспільненє праці і централізація засобів продукції добігають точки, при котрій стає їм уже за тісно в їх капіталістичній поволоці. Тож вона мусить бути розсаджена. Година приватної власности капіталістичної вибиває. Наступає експропріяція експропріяторів.
Капіталістична форма присвоюваня, що випливає з капіталістичного способу продукції, то є, капіталістична приватна власність, є першою неґацією індивідуальної приватної власности, опертої на власній праці. Але капіталістична продукція витворює з конечністю процесу природи, свою власну неґацію. Є то неґація неґації. Відтворює вона вже не власність приватну, але індивідуальну, на ґрунті здобутків капіталістичної ери: суспільної, збірної праці, спільного посіданя землі і витворених працею засобів продукції.
Переміна дрібної і на власній праці опертої приватної власности на капіталістичну, вимагала, цілком природно, багато більше часу, змагань і трудів, як се буде потреба до переміни капіталістичної, фактично опертої вже на сус-
