Сторінка:Бачинський Ю. Україна irredenta (1924).pdf/147

— 119 —

того самого предмету, суспільне панованє чоловіка над природою, свобідний розвиток суспільних сил продукції. — Погоджуєть ся вона лише з дуже вузьким і природним способом вирослим станом продукції і суспільности. Увічнювати єї, значило би тілько, що бажати завести у всім мірноту. — Але скоро лише дійшла вона до певної степени розвитку, то сама вже родить матеріяльні умови свого власного упадку. З тою хвилею починають ворушити ся сили і пристрасти в лоні самої господарки, котрі чують ся бути нею звязані. Тому вона мусить упасти, і — упадає. Єї упадок і заміна індивідуальних і розкинених знарядів продукції в суспільно сконцентровані, через те і переміна мізерної власности багатьох у величезні майна кількох, вивласненє широких мас народу з ґрунтів, засобів до житя і знарядів продукції, то страшне, болюче і тяжке вивласненє мас народу — се і є тим жерелом капіталу а заразом і змістом першої доби його історії. Вона обіймає собою цілий ряд страшних насильств. Вивласненє безпосередних продуцентів переводить ся просто з безоглядним вандалізмом, під впливом найнужденнійших, найбруднійших, найбільше низьких пристрастий, гідних просто погорди. І так приватну власність, здобуту власним напруженєм, оперту, так сказати би, на зросненю поодинокого незалежного, самостійного робітника з зовнішними умовами праці, випирає приватна власність капіталістична, котра спираєть ся вже на