замісць щоб ослабляти, ще більше їх зміцнює, ще тіснійше їх єднає, ще більшого огню додає їм в боротьбі…
Так отже сама та підстава, на котрій буржуазія оперла свою продукцію і присвоюванє продуктів, в міру сего як розвиваєть ся великий промисл, усуваєть ся їй з під ніг. Вона витворює передовсім своїх власних грабарів. Єї упадок а триюмф пролєтаріяту — то річи одноково конечні як і неминучі.
Зберім усе ту сказане ще раз в кількох словах. Се придасть ся до яснійшого і загальнійшого погляду на цілий сей суспільно-економічний процес. Але даймо вже ту слово Марксови. «Приватна власність робітника на знарядах продукції є основою дрібної господарки; а знова дрібна господарка є конечною умовою для розвитку суспільної продукції і самостійної індивідуальности самого робітника. Розумієть ся, ту форму продукції подибуємо і серед невільництва, підданства та инших форм залежности. Однак вона розцвитає, розвиває свою цілу енерґію і прибирає свою клясичну форму лише там, де робітник є незалежним властителем засобів праці, як: рільник — управлюваної ним землі, ремісник — уживаного ним знарядя, котрим дійсно орудує по майстерськи. — Та форма продукції каже догадувати ся розкавалкованя землі та инших знарядів продукції. Через те, що унеможливлює їх концентрацію, виключає тим самим кооперацію, поділ праці в сфері продукції
