талізму, і ті робітничі орґанізації, починають знова розвивати серед робітників нові соціяльні інстинкти, а що більше — вдержують їх перед дальшою фізичною і моральною деґрадацією, стають ся цілющою водою, в котрій обновляєть ся, відживає, реґенеруєть ся фізично і інтелєктуально ціла робітнича кляса… І серед робітників починає розвивати ся почутє людської гідности, почутє сили, а рівночасно підносити ся і їх моральний рівень. Пролєтаріят починає ставити що-раз більші вимоги що до себе, що до свого матеріяльного становища, як і свого інтелєктуального розвитку — адже звісна та незвичайна, в порівнаню до кляс посідаючих, жадоба знаня у робітників — пролєтаріят починає бажати що-раз більшої участи в здобутках новочасної культури… Але се робить його що-раз вражливійшим на всякі угнети і понижуваня, а се знова, що-раз більше зміцняє в нім невдоволенє з його теперішного, конечного при капіталістичній господарці, стану, отже і невдоволенє з цілого укладу нинішних суспільних капіталістичних відносин… І цілим серцем, цілою душею, віддаєть ся він сему новому свому евангелію, ту черпає він нове житє, нову силу, одушевленє, веселу надію…
І так із тих недавно погорджуваних, помітуваних, гноблених пролєтарів, творить ся нова, старшна революцийна сила, перед котрою починають дрожати всі сили старі… Всякий новий гнет лише підносить завзятість робітників, за-
