соціяльної демократії — освідомити пролєтаріят про те його історично-культурне завданє і зорґанізовати його до одноцільної боротьби в тім напрямі.
А коли так, то чей не дивним видасть ся тепер, яким то чином зміг сей ще так недавно початий робітничий соціяльно-демократичний рух, помимо таких невідрадних обставин, серед яких доводить ся жити пролєтареви, розвинути ся до таких величезних розмірів, і до такої політичної сили, яку бачимо у него нині. Цілком не диво. Адже сей рух є продуктом самої капіталістичної господарки, тісно звязаний з нею, кріпшає сам із єї розвитком, бож і в єї розвитку знаходить він і своє оправданє і свою ціль і остаточно побіду…
Впрочім, уже сам механізм праці витворює корисні умови для боротьби пролєтаріяту з існуючим порядком. Спільна праця і однакові умовини праці соток і тисячів робітників, скуплених в величезних зборищах продукцийних знарядів, в великих фабриках і заводах, спільна недоля і болі, починають самі вже будити серед робітників, і то силою природної конечности, опір тим деґенеруючим обставинам, серед яких приходить ся їм жити і працювати. Серед кляси робітників починає виробляти ся почутє солідарности і почутє клясове. І пролєтаріят починає орґанізовати ся. А те почутє солідарности, піддержуване сталим і однаковим для цілої робітничої кляси гнетом капі-
