ся вже цілком з під впливу особистих здібностий властителя-акціонера, розвиваєть ся, підпадає змінам незалежно від акціонерів, котрі навіть не знають своєї власности. Давні суспільні функції буржуазії залагоджують ся вже ріжного рода платними урядниками, а ціла діяльність капіталісти зводить ся до простого відтинаня купонів і гри на біржі, де ріжні капіталісти лише видирають собі взаїмно капітали.
Вкінци існованє буржуазії є вже навіть шкідливим для цілости суспільної продукції. Через свою безнастанну погоню за зисками доводить буржуазія раз-у-раз цілу суспільну господарку до нещасних забурень, кріз, себе саму до банкроцтва, а працюючу клясу до остаточної нужди… І лише усуспільненє продукцийних засобів зможе усунути ті всі суперечности, в які попадає буржуазийна суспільність, — се одинока а впрочім і конечна дорога, на котрій можливе взагалі — визволенє всеї суспільности з безнастанної непевности і забурень, на які вона наражена при нинішній капіталістичній господарці, одинока можлива дорога до визволеня спеціяльно працюючої кляси від безнастанної, хронічної нужди…
Усуспільненє продукцийних засобів є в кінци і одинокою можливою дорогою, на котрій і самі могучі продукцийні засоби і продукти, що звертають ся тепер проти продуцентів, зможуть — опановані суспільністю, віддані під єї контролю
